Побук (Серет)


Побук (Серет) - дрогобицька річка-потічок шириною бл.2-3 м, глибиною до 0,5 м. Тече із Заходу на Схід через Дрогобич впадає у р. Тисменицю
Детальніше про Побук (Серет) читайте далі у публікації Григорія Сивохіпа

Більшість міст Європи виникали поблизу водойм, на річках (Київ - Дніпро, Варшава - Вісла, Львів - Полтва). Дрогобич тут не виняток. Але що ми знаємо про наші "дрогобицькі ріки"? Пропонуємо нашим читачам коротку розвідку з історії рік Дрогобича:

історія міста Дрогобича
Автор: Григорій Сивохіп
"До пояснення мікрогідронімів Побук і Серет
(лівої притоки Тисмениці)"
__________

Потік, який протікає через весь Дрогобич, до сих пір має у вжитку дві назви - Побук і Серет. Він формується з кількох струмків у лісі Залісся на захід від Дрогобича, утворює Дрогобицьке озеро, щоб далі продовжити течію у домінуючому східному напрямку. Потік впадає зліва у ріку Тисмницю в 50-ти метрах перед залізничним мостом через неї. На своєму шляху потік приймає два ліві допливи і три праві, перетинає шістнадцять вулиць і провулків, залізничну колію на Борислав. Довжина бігу потоку складає вісім кілометрів.
Приклади застосування кількох гідронімів для номінації рік спостерігаємо на всьому євроазійському просторі. Там це пов'язане з історичними процесами переміщення народів, завоюванням чи анексією земель, політичними процесами зміни кордонів, протіканням водної артерії через декілька країн. У нашому ж випадку, попри досить тривалу польську присутність на наших землях, потік знаходиться на одвічно руських (українських) землях. Населення, яке проживало біля потоку, йменувало його в найбільш зрозумілий і простий для себе спосіб - за його фізіографічними особливостями. Хоча польський період безперечно мав вплив на трансформацію назви. Тоді дрогобицьку історію вивчали і інтерпретували в основному польські історики. Та й наші сучасні історики і краєзнавці користуються переважно польськими джерелами як найбільш поширеними і доступними.


Над Тисьменичкою-ріков,
Що звесь "нафтовою калюжев",
Там город преславний Дрогобич лежить...

Іван Франко, "Похвала Дрогобичу", 1882

У період польської присутності на наших землях вживався переважно гідронім Pobok [1, 2, 3] (польською), деколи- Pobuk [4] (польською). Дрогобичанин-емігрант Анджей Хцюк у своїх спогадах про довоєнний Дрогобич вживає назву потоку Серет [5]. В джерелі, яке заслуговує на повагу, - “Радча книга міста Дрогобича”- вживаються обидві назви: Побук- для номінації потічка, який впадає в Серед у східній частині вулиці Лішнянської (тепер - І. Франка) [6].
В австрійський період вживалися гідроніми Sered [7], Pobok [8] (німецькою), Побок [9].
"Дрогобицькі ріки" на карті: на півночі бачимо річку (нині не існує), яка починалася від території нинішнього Народного дому.
Фрагмент кадастрової карти Дрогобича 1853 Джерело карти: jewishfamilysearch.com Див. також. кадастрова карта Дрогобича 1886 року, ЦДІА України, м.Львів

У радянський період у побуті, в картах і схемах, у службовій документації, у планах міста, у періодиці використовувався переважно гідронім Серет, хоча у літературі деколи вживався гідронім Побук [10]. Це можна пояснити тим, що радянські топографи використовували як основу російські військові мапи початку 20- го століття, розроблені на базі австрійських, у яких вживався гідронім Серед. Картографічні матеріали є надійними носіями автентичних топонімів. Зі встановленням незалежності України, приблизно з 1990-го року почали використовувати переважно гідронім Побук. Хоча в літературі [11], у періодиці [12] деколи зустрічається і гідронім Серет. В деяких джерелах [13, 14] потік позначений подвійною назвою - Серет (Побук). У науковому середовищі Дрогобича виробилася думка, що “варто вживати цю історичну назву (Побук), а не значно пізнішу й менш унікальну - Серет” [15].
В актуальній детальній карті міста [16] гідронімом Побук позначений лівий доплив Серету. Цей потічок колись починався в районі вулиці В.Стуса, перетинав вулиці А.Шептицького, Самбірську, перетинає вул. І.Франка і впадає в Серет на вул.Вербовій, в 270-ти метрах від вулиці Побук. Ця карта має надійну топографічну основу, придбану у Державної служби геодезії, картографії та кадастру у 2008-му році. Можливо, у змішуванні назв двох окремих потоків і криється існуючий дуалізм унайменуванні основного потоку.
Словник гідронімів України [17, с.496-498] визначає назву розглядуваного потоку як Побук. У німецькому гідрологічному словнику [18] він має назву Pobok (німецькою).


"Дрогобич. Місто оточене водою, воно славне соляними криницями."

Алессандро Ґваньїні, 1534/38-1614 

Принагідно наведемо інші назви потоку. Інтернет-ресурс [19] у розміщеному плані наводить назву потоку Сірет. Дрогобичанин Юрій Кульчицький, який проживав у східній частині міста, пригадує ще одну назву потоку- Гук [20]. Оминемо увагою побутову назву потоку у радянські часи, яка базувалася на органолептичній характеристиці його [21].
З відомих нам джерел про потік Побук вперше згадується у грамоті польського короля Владислава Ягайла 1392 року [22].
Пояснення гідроніму знаходимо у єдиному, виявленому нами, дослідженні [23]: “...Побук походить від давноруського “побок”- “збоку” (річка знаходиться збоку давньоруського поселення) “.
Фортифікації міста Дрогобича XVII ст. на малюнку Фелікса Ляховича.
На малюнку зі сходу проглядається лівий доплив Серету, який випадає в основний потік недалеко від сучасної гімназії ім.Лепкого. 
Яка ж, на нашу думку, етимологія гідронімів Побук, Серет? Потік протікає посеред (серед) найдавнішого поселення міста. Отже, гідронім Серет відповідає своїй сутності - потік серед поселення, або середній потік. В українській мові дзвінкі приголосні в кінці складу вимовляються глухо; тому з часом буква “д” трансформувалася в “т”. Нагадаємо, що в давніх текстах [6], на давніх мапах [7] збереглася первісна назва Серед. Можна стверджувати, що “серед”- це скорочена форма (для побутового вживання) від “середній”. Згадаймо, давньоруською мовою “серед”, “середь”- “середина”, “посередині” [24]. У сучасній українській мові збереглося давнє “середа”- середній день тижня.
Потік Серед у Львові, який витікає зі Святоюрської гори, протікає серед найдавнішого поселення міста та впадає у річку Полтву в районі Торгової площі, зберіг ще й другу назву - Середня [25].
Гідроніми з опорним компонентом “Серед” є досить поширеними і традиційними в Україні: Середин, Середина, Серединка, Середнє, Середній, Середня. Словник гідронімів України [17, с. 496-498] наводить щонайменше 57 таких водних артерій. Є ріки Серет у Тернопільській області (ліва притока Дністра), у Чернівецькій області (ліва притока Дунаю, на румунській території- Сирет) та декілька потоків на сході України.
Стосовно гідроніму Серет (лівої притоки Дністра) дослідники стверджують, що “він має індоєвропейську основу- ser- (литись, текти)” [26], що “споріднений із “sarit”, з санскриту - “потік”, “ріка” [27], що “назву занесли фракійці Seritä (Ser-) “литись”, “текти” [28]. Але, якщо згадати, що ріка в давнину мала ще назви Середь, Середа [17, с.498], то можна заперечити вище наведені пояснення гідроніму. Ця назва може бути спорідненою з назвою нашого потоку (Серед) і мати українське (руське) коріння.

В гідронімі Побук вбачаємо польське походження. Польською мовою “poboczny”- “побічний”, “узбічний”, “bok”- “бік”, “obok”- “поряд”, з яких в процесі еволюції міг виникнути новотвір “pobok”. Для прикладу, наведемо, як трансформувалася назва населеного пункту Побіч (польською-Pobucze, Pobocz) [29, с.272]. Як трактує Михайло Худаш, “назва села співзвучна з прислівником “побіч”, у первинному значенні- “село побіч чого-небудь”. Первісна назва цього села звучала Побуже. Потім за асоціацією з поняттям “по боці”, це Побуже перетворилося в Побоче, а потім у скорочений варіант Побоч, який, у свою чергу, згідно з закономірністю української фонетики (перехід етимологічного -о- в -і-), перетворився в Побіч, можливо, також за асоціацією з присліваником “побіч”.

Топоніми з опорним компонентом “бук” досить розповсюджені у Карпатському регіоні: Бук, Буків, Буківець, Буківсько, Букова, Букове. Вони пов'язуються з деревом породи бук [29, с.47-48]. Неподалік Верхнього Синьовидного знаходиться село Побук. Таку ж основу мають гідроніми Бук, Букачева, Буки, Буків, Буківський, Буківчик, Буковець, Буковецький, Буковий, Буковина, Буковинка, Буковинистий, Буковинський, Буковинчик [17, с.75-76]. На відміну від цих топонімів гідронім Побук має іншу основу, трансформований з первісного Побок. Подібну семантику має присілок Побок поблизу села Кульчиці Самбірського району.
Перетворення первісного Pobok у Pobuk можна пояснити помилковим прочитанням - o- як -ó- (польською) в старих картографічних матеріалах і текстах.

Автор: ГРИГОРІЙ СИВОХІП


Посилання на джерела інформації

1. Skownik geograficzny królestwa Polskiego I innych krajów slowianskich. Tom VIII - Warshawa, Druk “Wieku', 1887- с.344. 2. План міста Дрогобича- Коштом купців і промисловців, 1925. 3. Plan sytuacyjny miasta Drogobycza- 1936. 4. Msciwujewski M. Z dziejów Drogobycza. Cz. II- Drohobycz, 1939. 5. Анджей Хцюк. Атлантида місяцева земля- Київ, “Критика”, 2011. 6. Ksiega radziecka miasta Drohobycza.1542-1563. Wydala Helena Polaczkówna.- Львів, 1936. 7. Кадастрова карта Дрогобича- 1853. 8. Administrativ-Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit den Grosshorrzogthume Krokau und von Artatida, Wien, 1855. 9. Площанський В. Королівське вільне місто Дрогобич, перевидання 1867 року- Дрогобич, “Бескид”, 1991. 10. Шалата М. Дрогобич.- Львів. “Каменяр”, 1986. 11. Дрогобич: місто і дрогобичани. Довідник. Автор-упорядник Р.Ладанай.- Дрогобич, “Коло”, 2007. 12. “Галицька зоря” від 26 жовтня 1996 року. План міста. 13. Вулиці Дрогобича. Довідник.- Дрогобич, 1992. План-схема. 14. “Дрогобич”, буклет- “Мандрівник”, 2008. 15. Шалата М. Година для праці настала.- Дрогобич, “Відродження”, 1997. 16. Дрогобич. Актуальна детальна карта міста.- ПП “Ліга-Львів”, 2010. 17. Словник гідронімів України.- Київ, “Наукова думка”, 1979. 18. Wörterbuch der Russischen Gewö ssernamen unter Leitung von M.Vosmier.- Berlin-Wiesladen, 1965/ 19. Інтернет-ресурс: http://imgo4.olx.ua/images Ilandocomua/139167825 1 1000 x 700 zemelna-dlyanka-pd-zabudovu-v-m-drogobich-drogobich.jpg. 20. Кульчицький Ю. Історія одного життя. Частина 1.- Дрогобич. “Самвидав”, 2014. 21. Інтернет-ресурс: https://uk.wikipedia. org/wiki. 22. Z archiwum Drohobycza.- Wydal Gatkiewicz F. Дрогобич, 1906. 23. Ашиток Н. Мікротопоніми міста Дрогобича// Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск I. Дрогобич, 1995. 24. Срежевский И.И. Словарь древнерусского языка. Том III, часть 1.- Москва, «Книга», 1989.25. Мельник Б. Вулицями стародавнього Львова.- Львів, “Світ”, 2001. 26. Никонов В. Краткий топонимический словарь.- Москва, «Мысль», 1966. 27. Наливайченко С. Тисяча найновіших тлумачень давніх українських назв, імен, прізвищ.-Київ, “Євшан-зілля”, 2008. 28. Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. “Радянська школа”, Київ-1973. 29. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів. - Львів, б/в, 2004

Фото Побуку
(автор фотографій Олег СТЕЦЮК)











Зливання у Побук фекалій на вул.Вербовій

Дописати коментар

0 Коментарі